Centrum Pomocy Prawnej im. Haliny Nieć » Праця громадян України під час процедури надання міжнародного захисту

Згідно зі статистичним звітом Голови Управління у справах іноземців, громадяни України становлять найчисельнішу групу іноземців, які проживають на території Республіки Польща. Це також найбільша група іноземців, які подають заяви про надання міжнародного захисту в Польщі.

З огляду на це, метою цієї статті є роз’яснення питань щодо прав іноземців, зокрема громадян України, які перебувають у процесі розгляду справи щодо надання їм міжнародного захисту, стосовно можливості працевлаштування або продовження роботи. Стаття ґрунтується на Законі від 13 червня 2003 року про надання іноземцям захисту на території Республіки Польща, Законі від 20 квітня 2004 року про сприяння зайнятості та установи ринку праці, Законі від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави (далі – спецзакон), а також роз’ясненнях, наданих Департаментом легальності працевлаштування Головної інспекції праці.

Відповідно до ст. 87 ч. 1 п. 6а Закону від 20 квітня 2004 р. про сприяння зайнятості та інститути ринку праці у поєднанні зі ст. 35 ч. 1 Закону від 13 червня 2003 р. про надання іноземцям захисту на території Республіки Польща, іноземець набуває право на працю лише через 6 місяців після початку процедури надання міжнародного захисту, за умови, що дана його справа не була розглянута впродовж цього часу і затримка сталася не з вини заявника. У такому випадку Голова Управління у справах іноземців на підставі заяви іноземця видає довідку, яка разом з тимчасовим посвідченням особи іноземця надає йому право на працю на території Республіки Польща і під час провадження по справі звільняє його від обов'язку мати дозвіл на працю. Цей порядок доступу до ринку праці застосовується до іноземців, які не відповідають умовам доступу до ринку праці в Польщі, передбачених ст. 87 ч. 1 і 2 Закону від 20 квітня 2004 р. про сприяння зайнятості та установи ринку праці.

Однак це не стосується іноземців, які подають заяви про надання міжнародного захисту під час легального перебування на території Республіки Польща на підставі дозволів на перебування, які забезпечують їм доступ до ринку праці відповідно до засад, викладених у Законі від 20 квітня 2004 р. про сприяння зайнятості та установи ринку праці, таких як дозвіл на тимчасове проживання з метою роботи, дозвіл на постійне проживання, робоча віза, гуманітарна віза тощо.

З огляду на те, що подання заяви про надання захисту не призводить до анулювання дозволів на перебування, права, що випливають у період їх дії, не втрачають своєї чинності і залишаються в силі протягом усього часу розгляду справи.

Натомість у випадку громадян України ключове значення має ст. 22 спецзакону, яка визначає доступ до ринку праці виконанням сукупно таких умов:

громадянин України перебуває легально на території Республіки Польща (або його перебування на цій території визнається легальним на підставі ст. 2 ч. 1 спецзакону, тобто якщо він у період з 24 лютого 2022 року прибув на територію Польщі з України у зв’язку з воєнними діями, що ведуться на території цієї держави);
суб’єкт, який доручає виконання роботи, протягом 7 днів від дня початку роботи громадянином України повідомить через телеінформаційну систему praca.gov.pl повітове управління праці за місцезнаходженням або місцем проживання суб’єкта про доручення виконання роботи цьому громадянинові;
тривалість робочого часу або кількість робочих годин є не меншими, ніж зазначено у повідомленні;
громадянин України отримує винагороду в розмірі, не нижчому, ніж зазначено у повідомленні, або встановлену за ставкою, визначеною у повідомленні, пропорційно збільшеною в разі зростання тривалості робочого часу або кількості робочих годин;
винагорода, яку отримує громадянин України, відповідає вимогам, встановленим законодавством про мінімальну заробітну плату (у випадках, коли таке законодавство застосовується).

УВАГА! Нагадуємо, що подання заяви про надання міжнародного захисту в Польщі позбавляє громадянина України статусу UKR, а отже, і прав, передбачених спецзаконом, що випливає зі ст. 2 ч. 3 п. 2 літ. a-b спецзакону.

Протягом періоду розгляду справи про надання міжнародного захисту на території Республіки Польща, тобто від моменту відкриття провадження до винесення остаточного рішення у справі, перебування громадянина України, якому видано тимчасове посвідчення особи іноземця, є легальним відповідно до ст. 55a ч. 1 Закону від 13 червня 2003 р. про надання іноземцям захисту на території Республіки Польща. Це посвідчення видається іноземцю у зв’язку з відкриттям провадження щодо надання йому міжнародного захисту, підтверджує особу іноземця та надає йому право на перебування на території Польщі протягом строку своєї дії.

Отже, якщо виконані вищезазначені умови, громадянин України має пра

во працювати під час розгляду його заяви про надання міжнародного захисту.

Утім, доступ до ринку праці та звільнення від обов’язку мати додаткові дозволи на працю не обмежують громадянина України у праві отримати даний дозвіл від Голови Управління у справах іноземців після закінчення 6 місяців провадження за умови, що затримка у розгляді справи сталася не з вини іноземця. У цій ситуації громадянин України подає заяву до Голови Управління про видачу довідки, про яку йдеться у ст. 35 ч. 1 Закону від 13 червня 2003 року про надання іноземцям захисту на території Республіки Польща. Ця довідка разом із тимчасовим посвідченням особи іноземця надає громадянину України право працювати під час розгляду справи про надання міжнародного захисту. У такому випадку не застосовується порядок легалізації праці, описаний у ст. 22 спецзакону, зокрема, обов’язок повідомлення повітового управління праці суб’єктом, що працевлаштовує громадянина України. Відповідно, громадянин України має право самостійно вирішити, у якому порядку легалізувати свою працю під час процедури надання захисту.

Таким чином, громадянин України, який подав заяву про надання захисту на території Республіки Польща, перебуває на території Республіки Польща легально і має право на працевлаштування або продовження роботи протягом провадження у справі, при цьому він не зобов’язаний отримувати відповідний дозвіл на працю до закінчення 6 місяців з моменту відкриття провадження. Документом, що підтверджує його особу та право на перебування, є тимчасове посвідчення особи іноземця. Доступ до ринку праці випливає безпосередньо зі ст. 22 спецзакону, за умови дотримання зазначених у ній умов.

Крім того, закликаємо органи, які приймають заяви про надання захисту, а також органи, що розглядають ці справи, належним чином інформувати громадян України про їхні права та обов’язки під час процедури надання міжнародного захисту в Польщі.